Тільки дуже прискіпливий автовласник може помітити, що в Україні дешевшає бензин. Аналітики порахували: падіння вартості становить два відсотки. Натомість Західна Європа на падіння світових цін на нафту відреагувала 15% зниженням вартості пального. Тож вітчизняний водій нині може тільки з сумом спостерігати за еластичним європейським ринком — і сподіватися на краще. На жаль, сподіватися на краще найближчим часом не доводиться: через кризу монополізація і так непрозорого нафтового ринку загострюється.
Повернемося трішки в історію формування ціни на паливо. Справа в тому, що з 2006 року ціна на бензин вираховувалася як середня між європейською та українською з додаванням витрат на утримання автозаправок, податки, транспортування та ін. Але, весною 2009 року за пропозицією Експертно-аналітичної групи (ЕАГ), яка підпорядкована Мінпаливенерго, українська складова була виключена з формули обчислення ціни на паливо.
Це рішення співпало із зростанням цін на бензин А-95 в середньому на 10%, що значною мірою вдарило по кишені автовласників, але дозволило нафтотрейдерами отримати мільйонні прибутки. Хоча, офіційно це як завжди пояснювалось зростанням цін на нафту на світових ринках. В такому випадку справедливим є питання: а чому ціни на бензин не падали в рази, коли падали світові ціни на нафту?
За оцінками експертів UPECO частка нафтопродуктів українського виробництва, які є об’єктивно дешевшими за імпортовані, перевищує 60% ринку дизпалива та 65% ринку бензинів. Тому залишається невідомим, на базі чого прийнято рішення про нехтування цін вітчизняних виробників.
Ситуація здається дивною, адже Мінпаливенерго та Антимонопольний комітет самоусунулись від захисту населення України від нафтотрейдерів і власників мереж автозаправок, які власне і підписували Меморандум з Урядом про регулювання цін у 2006 році.
Разом з тим залишається низькою спроможність українських нафтопереробних заводів випускати високооктанові бензини, велику кількість яких доводиться імпортувати. чи не було б доречним Уряду спрямувати кошти на модернізацію та переоснащення вітчизняних нафтопереробних заводів, не забуваючи і про наукові розробки альтернативних джерел енергії, які активно розвиваються в розвинених країнах світу.
Стратегічним завданням у забезпеченні енергетичної безпеки держави є створення державного резерву нафтопродуктів, за допомогою якого можна регулювати ринок нафтопродуктів та захистити населення і виробництва від спекулятивних цін на паливо.
Необхідним напевне є повернутися до формули, яка б враховувала середьноукраїнські ціни та у майбутньому активніше діяти Антимонопольному комітету щодо порушників цих правил гри на ринку.